ІНОХО́ДЕЦЬ, хідця, чол. Кінь, який бігає інохіддю. В тяжкій роботі, в упряжі інохідці значно поступаються коням, що йдуть риссю (Конярство, 1957, 23).
ІНОХО́ДЕЦЬ, хідця, чол. Кінь, який бігає інохіддю. В тяжкій роботі, в упряжі інохідці значно поступаються коням, що йдуть риссю (Конярство, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 32.