Словник української мови

ІНОЗЕ́МНИЙ, а, е. Стос. до іншої держави, країни, належний їм; чужоземний, чужинницький. До цих мертвих і вузьких засад пристосовують вони [гімназичні вчителі] літературу іноземну, друкуючи.. безбарвну писанину (Іван Франко, XVI, 1955, 106); — Керівник усе мусить знати і все передбачити. Знати якусь іноземну мову, німецьку наприклад (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 147); Іноземне військо; Іноземний капітал;
//  Закордонний. Жанна полюбляла.. іноземне ганчір'я (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 182); Іноземна преса.