ІНСТРУ́КТОР, а, чол.
1. Працівник якої-небудь установи, що контролює діяльність підлеглих йому органів і осіб, інструктує, як правильно організувати працю. Раніше він працював в апараті обкому інструктором сільгоспвідділу (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 20).
2. Фахівець, що навчає якої-небудь спеціальності, справи. В майстерні був інструктор і кілька робітників, у яких мали вчитися теслярської справи вихованці комуни (Іван Микитенко, II, 1957, 463); За тобою стежить інструктор з плавання, ти знаєш про це і намагаєшся пливти чітко (Олесь Донченко, V, 1957, 403).