Словник української мови

ІНТУЇТИ́ВНИЙ, а, е. Який ґрунтується на інтуїції (у 1 знач.). У домарксистській естетиці і, особливо, в естетичних теоріях сучасного Заходу здатність інтуїтивного проникнення в художній образ наділяється якимось надприродним змістом, містичною силою (Мистецтво, 4, 1965, 12); В літературі та мистецтві в той час [у перші роки Радянської влади] .. проповідувались погляди про «ірраціональну» суть мистецтва, його інтуїтивний характер (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 10);
//  Зумовлений інтуїцією. Він мимохіть поклав руку на свій автомат, як перед близькою небезпекою. Краєм ока Воронцов помітив цей інтуїтивний солдатський жест (Олесь Гончар, III, 1959, 429).