ІСПА́НЦІ, ів, мн. (одн. іспанець, нця, чол.; іспанка, и, жін.). Народ, що становить основне населення Іспанії. З Константинополя сіло багато пасажирів. Французькі попи, турецькі офіцери з жінками і дітьми, албанці, іспанки, грецькі попи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 348); Так (Pont d'Espagne) місток звуть, що провадить Від французів до іспанців (Леся Українка, IV, 1954, 155).