ІСПИТО́ВИЙ, а, е. Стос. до іспиту. Віктор.. писав
іспитовий диктант (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 292);
Двоє саперів вирядили Шостопалька на відчайдушне
іспитове для нього бойове завдання (Іван Ле, Клен. лист, 1960,
138); Іспитовий період;
// Признач. для проведення
іспитів. З іспитової кімнати вибіг лютий кандидат (Іван Франко,
X, 1954, 86); Іспитова комісія.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 50.