Словник української мови

ЯЧМІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до ячмінь1. За вмістом білка сочевична солома значно перевищує пшеничну, вівсяну і ячмінну (Зернові бобові культури, 1956, 51);
//  Вигот. з ячменю (у 2 знач.). Хліб був житній, наполовину з ячмінною мукою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 123); Зав'язала [Наталка] в хустину ячмінних коржів.. і вийшла з хати (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 148);
//  Засіяний ячменем. Жінки спокійно схилялися й випростувалися на ячмінному полі, не зважаючи ні на гарматний гуркіт, ні на стовпи різноманітно темного диму (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 413).