ЯЧМІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до ячмінь1. За вмістом
білка сочевична солома значно перевищує пшеничну,
вівсяну і ячмінну (Зернові бобові культури, 1956, 51);
// Вигот.
з ячменю (у 2 знач.). Хліб був житній, наполовину з
ячмінною мукою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 123); Зав'язала
[Наталка] в хустину ячмінних коржів.. і вийшла з хати
(Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 148);
// Засіяний ячменем.
Жінки спокійно схилялися й випростувалися на
ячмінному полі, не зважаючи ні на гарматний гуркіт, ні на
стовпи різноманітно темного диму (Леонід Первомайський, Дикий мед,
1963, 413).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 661.