в означеннях
Тлумачення, значення слова «ядучий»:

ЯДУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); Їдкий. Ядучий дим стелився над степом (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 200); Вечеря затягнулася, надворі споночіло, а господарі й урядники їли, пили, смалили ядучий тютюн (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 7); Максим схлипував на плечі у Романова, жадібно вдихаючи запах шинелі друга, що гостро пахла тютюном і порохом, димом польового багаття і ядучим духом карболки (Натан Рибак, Час, 1960, 48); Дим в'їдався в очі, дряпав горло — все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (Семен Журахович, Опов., 1956, 219); Синій дим перегару солярки заволікав ядучою хмарою потривожені поля (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 34);
//  рідко. Те саме, що отруйний 1. Всі виходи вони замурували Цементом наглухо... Пустили газ ядучий, Та ми сміливі, кажуть, і живучі, Ми йшли вперед і не вмирали (Любов Забашта, Вибр., 1958, 121);
//  Сильний, різкий, холодний. Ядучий вітер вичавлював з очей сльози (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 313); Бійтесь дощів осінніх! Вони ядучі, брудні, вони псують ніжну шкіру в дівчат, псують одяг, і хутра, і стіни нових будинків (Павло Загребельний, День.., 1964, 299);
//  Викликаний чимсь їдким. Він не міг вимовити й слова, бо зайшовся ядучим кашлем від самосаду (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 75);
//  З несвіжим, затхлим, важким для дихання повітрям. Ні ядучих шахт отрута, Ні бездонних багнищ згуба, Ні безмовна пустка сіл, — Не згасили мрій і сил У народа-життєлюба (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 38); У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 109);
//  перен. Нестерпний, пекучий (про почуття). Генеральний писар мовчки попивав вино. Злість ядуча смоктала серце (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 19); Михайла Хоменка третій тиждень гризла ядуча нудьга (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 53); Він просто міркував сам із собою вголос, розбовтував ядучу гіркоту (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 140);
//  перен. Який сильно і неприємно діє на орган зору (про колір). Криниці й водорозбірні колонки, дощаті ларки, пофарбовані в ядучі кольори (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 198).

2. перен. Уїдливий, дошкульний (про слова, вислови і т. ін.). Лікарка!.. Буде знищена разом з усіма. І разом з нею.. буде знищено все, що повідав їй, що кинув їй у формі ядучих слів з самого дна свого серця (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 170); Невеличкий, рухливий, з розумним лицем, начитаний, з гострим ядучим язиком, він [Ашенбреннер] був, як кажуть, чоловіком, що за словом в кишеню не полізе (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 626.

Коментарі (0)