Я́К-ТАКИ, присл. Уживається в риторичних питаннях і окликах для вираження здивування, зацікавленості і т. ін. Як-таки: одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили; вкупі робили... а тепер: одні — вільні, другі — невільні!!! (Панас Мирний, II, 1954, 92); І ось — щось саме про життя ген туди літ за двадцять забалакали: «Що-таки воно буде? Як-таки воно хоч діти наші житимуть?..» (Андрій Головко, II, 1957, 38).