в означеннях
Тлумачення, значення слова «як»:

ЯК 1, яка, чол. Велика жуйна рогата тварина, перев. темної масті, з довгою, обвислою по боках шерстю, поширена у високогірних районах Центральної Азії (використовується як в'ючна й верхова, а іноді як молочно-м'ясна тварина). У степах Тібету водиться дикий бик — як, велика, сильна і витривала тварина. Він вкритий густою і грубою чорною шерстю, яка у нижній частині тіла звисає у вигляді широкої бахроми (Фізична географія, 6, 1957, 92); Важливою групою копитних тварин [асканійського] зоопарку є бики, тобто дикі і напівдикі види великої рогатої худоби. З них зараз у зоопарку є зубр, бізон, як, зебу (По заповідних місцях України, 1960, 95); Щоб вивести високопродуктивних тварин, добре пристосованих до суворих умов високогірних районів, схрещують яків з великою рогатою худобою (Радянська Україна, 1.VII 1962, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 632.

Коментарі (0)

ЯК 2, присл.

1. пит. Означає питання про спосіб дії, стан, обставини; яким чином. «Як би до його причепитись? Як би йому натякнути, що я й заміж за його ладна вийти?» (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 41); Як передати листа, щоб він попав у Антонінині руки? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 410); Соціал-демократ говорить гарно, довго, швидко. Як пробитись до нього з солдатським питанням? (Олександр Довженко, I, 1958, 46);
//  Означає питання про якість дії або стану. — Як там Вам усім живеться? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 349); — І знаєте, що я подумала? Як у вас справа з курсами для голів сільськогосподарської кооперації? (Андрій Головко, II, 1957, 478); — А як ти, Левку? (Михайло Стельмах, I, 1962, 67); — А як тобі тут у нас? — Добре (Олесь Гончар, III, 1959, 196);
//  з інфін. У риторичних питаннях уживається для вираження цілковитої неможливості здійснення, виконання чого-небудь; неможливо, не можна. Колись дурною головою Я думав: — Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить? (Тарас Шевченко, II, 1963, 348); — Прийдеться землю продати. — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки? (Панас Мирний, I, 1954, 159); В ній щось було таке смутне, криваве, та як згадати? Пісня та лунала давно, давно... (Леся Українка, I, 1951, 193);
//  у знач. присудк. сл. Відповідає питальному займеннику який. — Хто ж ти така? Як тебе на ймення? (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 110); Співці, не вгадуйте ви, вчені, не шукайте, хто був той цар і як йому наймення (Леся Українка, I, 1951, 253).

2. означ. Уживається на позначення вищої міри або ступеня виявлення дії, стану; дуже, надзвичайно. Як хороше, як весело На білім світі жить!.. (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 175); Як виріс Василь за останнє літо. Шия зробилась крута і дебела, і заблищав хвилястий чуб. Міцні губи налились здоров'ям, пробиваються вуса (Олександр Довженко, I, 1958, 87); Назустріч йому іде, осміхається буйночубий Юрій Дзвонар. Як поблід і схуд хлопець, та й круті плечі його наче осіли (Михайло Стельмах, I, 1962, 647);
//  перев. з част. от, он. Уживається як абстрактне позначення способу дії замість назви її. Я в палати Пішов з ножем, не чув землі... Аж панича вже одвезли У школу в Київ. От як, брате! Осталися і батько й мати, А я пішов у москалі (Тарас Шевченко, II, 1963, 20); «Вродиться ж отаке кляте», — не раз казали про Кульбаку односельці, і ця клятість аж он як зараз виявила себе. «Лопну, а не здамся», — поклав собі Порфир і просто з себе вискакував, щоб не відстати від суперника, більше того — щоб таки вибороти честь першості! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 121).
Кому як; Як кому — по-різному, не однаково. Кому як на роду написано (Номис, 1864, № 1659); — То що тому найгірше у холодній, чи те, що їсти й пити не дають, чи те, що родичів нема..? — Та як кому, хто що найбільше любить. — сказав мій батько (Леся Українка, I, 1951, 401).

3. способу дії. Указує на спосіб дії; яким чином. Пішов Дідок у ліс по дрова: Не забарився в'язку нарубать, Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 87); — Пора вже спати! — не знаючи, як і навіщо, гукнула Христя (Панас Мирний, III, 1954, 151); Під туманом.. б'ється, стогне, зітхає [море] — ось як тепер-о! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 396); [Олімпіада Іванівна:] Що се тут таке? (Побачивши дітей). Ну, скажіть на милість бога! Ви сюди як влізли? (Леся Українка, II, 1951, 19); Не знати хто, як і звідки дістав такі вісті — нібито в місті щось страшне діється зараз, такий бій (Андрій Головко, II, 1957, 334).
[Та] як на те (теє) див. той; Тут як тут — дуже швидко, без запізнення. Коли дивлюсь — задовго до обходу лікарка моя тут як тут (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 257); Хоч там як див. там; Як без рук див. рука; Як би не так — уживається для вираження незгоди, обурення, відмови; Як би там не було див. бути; Як був (була, були) див. бути; Як буде, так буде — уживається для вираження рішучості в здійсненні чогось ризикованого. Думки.. ворушились і розгортались. Згинь! Пропади!.. як буде, так буде... Що б люди сказали? Люди! Вони осудять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 275); Як [сам, сама, самі і т. ін.] знаєш (знаєте) див. знати; Як світ свінув див. свінути; Як стій; Як стій та бач (та дивись) див. стояти; Як [тільки] світ див. світ 1.

4. часу. Те саме, що коли1 1. Та що то за опера, так ну! а надто як Артемовський співа Руслана (Тарас Шевченко, VI, 1957, 26).
Як коли див. коли 1.

5. неознач. Те саме, що як-небудь 1. — І, лихо, що ж тут робить? Оженить... оженить, — більш нічого! ..Може схаменеться як, абощо (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 21).

6. відносний. Означає якість чи обставину способу дії, уживається як сполучне слово: а) приєднує підрядне речення способу дії. Вона згадала, що той палац, мов пишний сон, був та й загув, неначе його вітром рознесло, як розносить весняний туман гарячого майського ранку (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 209); б) приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи відносному займеннику який. [Сабіна (до Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює, зробить церу таку свіженьку, як була колись! (Леся Українка, III, 1952, 170); в) приєднує підрядне додаткове речення, зберігаючи значення прислівника способу дії. Мало не плакала Соломія й показувала своїми дужими руками, як би вона поскручувала жовнірам голови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 383); Стоїш над ним, і горло тобі здушується, що не знаєш, як йому допомогти в цій нервовій нічній метанині (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 40).
Як є: а) абсолютно, зовсім. — Мабуть, гречку як є витовкла? (Андрій Головко, I, 1957, 106); До снідання отак об паколи порвали всі коси як є (Андрій Головко, II, 1957, 239); б) хай буде так. — Самолюбство їй не дозволить визнати поразку, — підкинув учитель фізики.. — Справді, хай уже як є, — сказала Марися Павлівна (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 49); Як не є — як би там не було, за будь-яких умов, незважаючи ні на що. Грошолюбивий і жорстокий, Октав Пігловський не раз підбивав свого сусіда стати полісовщиком, бо це, як не є, щодня матимеш круглого коповика (Михайло Стельмах, I, 1962, 278); — Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все-таки поміч (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 632.

Коментарі (0)

ЯК 3, спол.

1. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів та підрядних порівняльних речень, близький за значенням до спол. мов, наче, неначе. Послужи ж, моя ти зброє, Молодій ще силі! Послужи йому так щиро — Як мені служила!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 280); Електричне світло в Галаці рівно горіло вдалині, як низка чудових перлів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 221); Не надишусь я тобою, як зорю, не розлюблю (Володимир Сосюра, II, 1958, 63); Сагайда з'явився в роті, як богатир десь із Київської Русі: на баскому коні, у блискучій збруї… (Олесь Гончар, III, 1959, 70); Промайнуло дрібне рибальське селище — сіре, як земля (Юрій Смолич, I, 1958, 44);
//  При повторенні порівнюваного слова в порівняльному звороті вживається для підкреслення звичайності, типовості предмета. Розпитують, розмовляють, — Серце б'ється, любо... І світ божий, як великдень, І люди як люди (Тарас Шевченко, I, 1951, 11); [Батько:] Ти її [милицю] поменш виставляй, щоб людям на тебе не було незручно дивитись.. [Син:] Ну, спасибі, тату! Он які люди! [Батько:] Люди як люди. У кожного своя біда (Олександр Довженко, I, 1958, 347); — Тепер молодиця як молодиця: коси на все село. За тобою страх як журиться (Михайло Стельмах, II, 1962, 73);
//  Уживається для приєднання до простого речення порівняльного звороту, що пояснює який-небудь член цього речення, виражений формою вищого ступеня порівняння прикметника або прислівника, у знач. ніж. Голос оповідав звичайну історію втікачів: — «і попавсь я до грека, і зазнав я неволі ще гіршої, як вдома..» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 345); Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 25).
[Усі] як один (одна) див. один; Як завжди див. завжди; Як слід див. слід 2.

2. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення. У темряві густій ніхто не бачив, Як блискала й щербилась ясна зброя, Як падав і конав один з борців, Як ворог загрібав його у темну яму (Леся Українка, I, 1951, 115); І з ліжка я зажурено дивився, як галичанин мовчки умирав... (Володимир Сосюра, I, 1957, 475); Враз він побачив, як тріснула опалена блискавкою хмара, як за нею розкрився шматок другого, глибшого неба (Михайло Стельмах, I, 1962, 163).

3. приєднувальний. Приєднує речення, близькі за змістом до порівняльного звороту; у знач. будучи ким, чим, подібно до кого, чого. Мемет.., як комерсант, стояв вище партійних суперечок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 394); Членом «Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстратор (Олександр Довженко, I, 1958, 19); Марійка.. на веранді мало не обіймає Мірошниченка.. — Свириде Яковлевичу, ти ж нам, як рідний брат, ти ж нам найдорожча людина і найкращий порадник (Михайло Стельмах, II, 1962, 24);
//  Приєднує вставні слова і словосполучення. Міський парк. Ще підмітають алеї, але є вже і поодинокі перехожі. Поспішають, як видно, на роботу (Андрій Головко, I, 1957, 477); Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (Олесь Гончар, III, 1959, 323); Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26).

4. часу. Указує на одночасність того, про що йдеться в головному й підрядному реченнях; у знач. коли. Як свисну я коло двору, коло хати, то виходь до мене зараз і не гайся довго (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 125); Щовечора, як зіронька До місяця сходить, Молодая дівчинонька В садочок виходить (Леся Українка, I, 1951, 321); Паськи саме снідали, сиділи за столом, як Оленка врочисто відчинила двері в хату (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 10); Як зайшла [мати] в хату, Христя вже розпалювала в печі (Андрій Головко, II, 1957, 121);
//  Означає негайне настання однієї дії після іншої в складі сполучників тільки…, як…; тільки що…, як…; ледве…, як… Ледве Емене встигла сховатись, як у двір увійшов її батько (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287); Тільки Кузнецов почав розповідати, як у двері хтось постукав (Андрій Головко, II, 1957, 467); Тихцем перебралися через гнилі рівчаки, непоміченими вийшли з лугу і тільки хотіли йти степом, як помітили п'ятьох вершників, що наближалися до них легким алюром (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 530);
//  Указує на причину, наслідком якої є дія, виражена в головному реченні. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муки — Сам гірко заплачу (Українські народні думи.., 1955, 246); Як умер батько, зараз почав Микола пити, покинув коло хазяйства впадати (Борис Грінченко, I, 1963, 316);
//  Входить до складу складних сполучників. Як тілько гончі заганяли, Загавкали, заскавучали, То муцик, вирвавшись на двір, На голос гончих одізвався, Чмихнув, завив, до них помчався (Іван Котляревський, I, 1952, 181); [Річард:] Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром (Леся Українка, III, 1952, 20).

5. умовний. Приєднує підрядні умовні речення; відповідає за значенням сполучникам коли, якщо. Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай вівса (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 248); А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Тарас Шевченко, I, 1951, 240); — Як будеш добре служити, моя дитино, заслужиш собі ласку, вислужиш заплату (Марко Вовчок, I, 1955, 292); — До вечора ще далеко, ти б лучче прочитала мені трохи Спенсера. Чогось я ніби ліпше розумію, як ти мені читаєш, — сказала мати (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 21); Голови не було, а секретар.. радив іти.. до нього, як діло важне (Андрій Головко, II, 1957, 170); — Як ідуть тут кілька полків маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії майор (Олесь Гончар, III, 1959, 207).

6. означ. Приєднує підрядні речення способу дії. — Ой лякає мене цей князь своїми чорними очима, лякає мене страшним поглядом, неначе хоче кинутись на мене, як кидався в битвах на козаків (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 106); Було тепло, та не задушно.., почувалося щось бадьорне [бадьоре] та радісне, як почувається тільки або ранньою весною, або в ясний та тихий осінній день (Панас Мирний, III, 1954, 257); Робіть так, як уважаєте потрібним і кращим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 232); І на фортеці з коксу і руди ми йдем на штурм рядами молодими, так, як колись ішли крізь смерті дими (Володимир Сосюра, I, 1957, 479).
 Не так..., як... див. так.

7. означ., рідко. Приєднує підрядні означальні речення, із змістом яких порівнюється сказане в головному реченні. В лісі поночіє, але темрява не густа, а прозора, як буває перед сходом місяця (Леся Українка, III, 1952, 212).
 Не хто інший, як... див. інший.

8. причини, рідко. Приєднує підрядні речення причини, відповідає за значенням сполучнику оскільки. А як епічний над усе люблю Високий лад, розлогий та повільний, То погляд спостережливий і пильний Туди звертаю, де шумлять бичі (Максим Рильський, II, 1956, 35);
//  Уживається в складі складного сполучника так як. З Леонтовичем бачуся щодня — і все це одіймає у мене час і трохи турбує мої нерви, так як дні проходять в розмовах, на людях (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 404).

9. розділ., перев. із запереч. част. не. Уживається для вираження несумісності двох предметів, ознак, дій. Ми з Терешком як не сіємо, то жнем, Здоровієм, багатієм з кожним днем (Сергій Воскрекасенко, Взагалі.., 1948, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 633.

Коментарі (0)

ЯК 4, част.

1. підсил. Уживається в знач. дуже, надзвичайно (перев. в окличних реченнях). Стара вже світом нудить, а панночка втішається. — Як славно, бабусечко, як славно, як у нас велично та пишно! (Марко Вовчок, I, 1955, 108); Господи, як не хочеться лишати нагрітого місця, як тяжко розлучатись з солодким ранішнім сном! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Як швидко дні міські промчали! (Володимир Сосюра, I, 1957, 408).
Страх як — дуже сильно. Мов змальована сиділа До самої ночі Перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Тарас Шевченко, II, 1953, 157); І Остапові стало жалко Соломію, страх як жалко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Як же — уживається для вираження само собою зрозумілої ствердної відповіді; звичайно, так. — А пам'ятаєш, яка була вона [Катря]? — Як же!.. Добре пам'ятаю (Марко Вовчок, I, 1955, 257).

2. Уживається в риторичних запитаннях і окликах у знач. хіба можна, неможливо. Молдуван обурився. Як можна так кривдити людей! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212); Віти золоті, як же вас забуть? (Володимир Сосюра, I, 1957, 170); Як забути сніг пахучий, талий Провесен колишніх молодих, Світлі й затуманені квартали, Цвірінчання, воркування, сміх! (Максим Рильський, Голос, осінь, 1959, 21).

3. Уживається для вираження здивування, обурення тощо з приводу якоїсь якості, властивості, дії і т. ін. — То ти був у мене в Бобрику?.. — забелькотав Лука. — То моя Марія була твоєю судженою?.. — А я й не знав... а я й не відав. — Як? — скочив Свирид, — то ти пан Гаєвський? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 145); — І я піду у наймити! — каже один брат. — От як! — промовила Галя (Марко Вовчок, I, 1955, 293); [Виночерпець:] Немає кубка з яшми! [Хуса (грізно):] Як нема? Хіба хто вкрав? (Леся Українка, III, 1952, 147); — Як не час? За це діло братись час повсякчасно (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 76); Переформуєш, переінакшиш, очищенням пробудиш у ньому почуття прекрасного... В драмгурток його, бо, як же, артист! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 76).

4. Уживається при дієсловах доконаного виду для вираження раптовості дії. Дивлюсь, цар підходить До найстаршого... та в пику Його як затопить!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 245); Парубки собі стали, а він знов як припустив бігти, і утік (Марко Вовчок, I, 1955, 177); Я й собі пішов до того двору. Коли як вискочать з двору дві собаки! загавкали та так і кинулись до мене (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98); На ніч мороз як потисне страшенний: Понівечив, лютий, ряст та фіалки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 430).

5. перев. з част. не. Уживається для виділення, підсилення висловленого. — Про кого ти верзеш? — спитала Гризельда. — Про кого ж, як не про князя Домініка, — сказала баба (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 46); Хто, як не він, ще за часів студентства вісім місяців висидів у в'язниці?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162); — Тепер інше, тепер ви з пелюшок знаєте свої права: давай вам Артеки, гармоніста штатного, розваги всякі... А коли ж до праці привчатися, як не замолоду? (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 21).

6. нар.-поет., рідко. Уживається в зачинах казок, на початку віршів тощо. Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й живе (Український дитячий фольклор, 1962, 111); Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Іван Котляревський, I, 1952, 159).

7. підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищого ступеня порівняння із префіксом най... для виділення, підсилення міри якості, відповідаючи за значенням словам самий, найбільш, напр.: якнайактивніший, якнайвірніший, якнайлегший, якнайпізніше, якнайпізніший і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 634.

Коментарі (0)