в означеннях
Тлумачення, значення слова «ямка»:

Я́МКА, и, жін. Зменш.-пестл. до яма 1, 2. Під лопухом у ямці Жук сидів (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 146); Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 229); Ноги Якима, узуті в здорові чоботи, глибоко поринали в сніг і лишали за собою цілу низку ямок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); [Сашко:] Бабусю, скажіть дідові, що я тут копатиму ямки для грушок (Захар Мороз, П'єси, 1959, 42); Ой поклали Бондарівну На тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський Викопати ямку (Народна лірика, 1956, 104); — От я, помолившись богу, і подравсь вуглом до віконця. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь; де виткнулась печина, то рукою хапаюсь (Олекса Стороженко, I, 1957, 168);
//  Невеличка заглибина на щоці, підборідді. На червоних щічках ямки (Леся Українка, IV, 1954, 158); Григорій, підвівшись на лікоть, побачив невдалік од себе високогрудого лейтенанта з блискучими очима і глибокою ямкою на підборідді (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 529).
Очна ямка див. очний.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 645.

Коментарі (0)