в означеннях
Тлумачення, значення слова «яничар»:

ЯНИЧА́Р, а, чол. У султанській Туреччині — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1963, 199); [Юсуф:] Яничари! сюди, на поміч! Яничари! військо! бий тривогу! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 466); Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Михайло Стельмах, I, 1962, 175);  * Образно. Він [Я. Галан] показує ганебну діяльність лютого яничара в рясі, яким був митрополит граф Андрій Шептицький (Комуніст України, 8, 1962, 57);  * У порівняннях. Ніч, як чорний яничар, жене ясир холодних хмар (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 646.

Коментарі (1)