Словник української мови

Я́РМАРОК, рку, чол. Торг, який влаштовується регулярно, в певну пору року і в певному місці для продажу й купівлі товарів. На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий — з волами, з козаками, з краму усякого горами, з вина червоного водоспадами (Степан Васильченко, II, 1959, 218); В торгових рядах — гори товарів. Не було, здається, такої речі на світі, що її не можна було б купити на цьому багатющому ярмарку! (Олесь Гончар, I, 1959, 37); Лейпцігський ярмарок існує з другої половини XIII сторіччя і збирається двічі на рік — весною та восени (Наука і життя, 9, 1956, 36);  * Образно. Корній Кирилович Недокус, як-то кажуть, уже не на ярмарок, а з ярмарку чимчикував (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 36); Виступав перед червоноармійця ми Леонід Бронников. Говорив він про минуле цього краю, про тисячі й тисячі заробітчан, які щовесни йшли сюди на каховські людські ярмарки продавати поміщикам свої мозолясті руки (Олесь Гончар, II, 1959, 342);  * У порівняннях. Коло річки й на вулицях гармидер, крик, тіснота, як на ярмарку... (Панас Мирний, I, 1949, 220); На станції, мов на ярмарку, — всюди тачанки, тачанки, тачанки! (Олесь Гончар, II, 1959, 234);
//  перен., розм. Місце скупчення кого-, чого-небудь, де багато шуму, галасу, велике пожвавлення і т. ін. [Когут:] А на мосту... Людей і підвід — цілий ярмарок! Кричать, товпляться, душать один одного (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 134); Раптово.. до приймальні зайшов Гаманюк. Як завжди, Христя підвелася йому назустріч з винуватою посмішкою: — Що це в тебе за ярмарок? — спитав невдоволено. — Такий сьогодні прийом, — пояснила півголосом (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 352).
 Кінський ярмарок див. кінський; Контрактовий ярмарок — торг, на якому укладали контракти на оптовий продаж і купівлю товарів; Пташиний ярмарок див. пташиний.
♦ Пропав, як собака на ярмарку див. пропадати.