в означеннях
Тлумачення, значення слова «яскравий»:

ЯСКРА́ВИЙ, а, е.

1. Який випромінює сильне, сліпуче світло; сяючий. Ніч була зоряна. Небо здавалося майже чорним в яскравих і гострих іскрах зір (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 215); Він, мов сліпець, дійшов до кабінету і зупинився поруч з вартовим на порозі: яскраве світло осліпило його (Михайло Стельмах, II, 1962, 228); Молодший лейтенант.. опинився на самім гребені. Сорочка його залопотіла на вітрі, чуб розвіявся, і яскраве червоне сонце несподівано осяяло всю його постать (Олесь Гончар, III, 1959, 101); Далеко попереду майнув яскравий вогник (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 177);
//  Сповнений світла. Був яскравий сонячний день, кінець квітня (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15); Надходить світанок яскравий (Максим Рильський, Мости, 1948, 58); Яскраві вікна погасали одне за одним (Вадим Собко, Граніт, 1937, 83).

2. Який виділяється свіжістю, ясністю тону, інтенсивністю свого забарвлення. Незвичайно гарний краєвид, гори, виноградники, сади, море і люди — все це повне кольорів, яскравих фарб (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 353); Назустріч вибігла Катерина. Плаття в яскравих лапатих квітках робило її ще вродливішою (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 294); На узліссі горіли дерева яскравою молодою зеленню, що здалека здавалась теплою і солодкою (Ірина Вільде, Сестри.., III, 1968, 95); Гвардії майор Воронцов лежав у ліжку, вкритий кожухом і важкими яскравими килимами (Олесь Гончар, III, 1959, 19);  * Образно. А згори сипле та й сипле [жайворонок]... витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю.. Он зірвався один яскравий звук і впав між ними червоним куколем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231);
//  перен. Виразний, помітний, який впадає в очі. Де бачив я ці очі мрійні, Оце чоло, високе й чисте, Уста яскраві, енергійні, Що будять почуття двоїсте Пошани й пристрасті? (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 29).

3. перен. Який виділяється характерними позитивними рисами. Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої (Панас Мирний, V, 1955, 388);
//  Нічим не засмучений, радісний, щасливий. — Виженемо ворога з нашої землі і побудуємо нове життя, таке яскраве і радісне, як мрія... (Олександр Довженко, I, 1958, 139); «Чи не своє щастя зустріла?» — з присмутком дивилась на неї Оксана, що одразу мовби пригасла в присутності вчительки, мовби злиняла перед її яскравою молодістю (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 157).

4. перен. Який справляє сильне враження своєю переконливістю, виразністю. Велика Жовтнева соціалістична революція стала яскравим свідченням інтернаціоналізму нашої партії в його практичному здійсненні, в дії (Комуніст України, 6, 1973, 49); Концерти кубинських артистів на Україні перетворилися на яскраву демонстрацію любові і дружби між двома вільними і волелюбними народами (Вітчизна, 10, 1961, 217); Жюль Верн — перший письменник нового часу, який в яскравій літературній формі висунув ідею міжпланетних перельотів (Наука і життя, 10, 1965, 31);
//  Який можна побачити; помітний. Природний нахил до літературної творчості в нашій родині виявлявся яскравий (Степан Васильченко, IV, 1960, 46);
//  Сильний (про враження, почуття). Зненависть до неї [панни Анелі] зростає в мені, стає така гостра, така яскрава часом, що я не знаю — чи се не кохання? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264); Кілька днів Тарас Григорович жив під яскравим враженням від казахського аулу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 173); Дитячі враження надзвичайно яскраві і залишають по собі слід на все життя (Хлібороб України, 5, 1971, 35);
//  Своєрідний, характерний, чітко виражений. Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з'явилися вагомі, і ставали вони в її мову, як у пісню (Юрій Яновський, II, 1954, 10); Український народ протягом багатьох століть своєї історії створив яскраві сімейні та громадські свята, звичаї й обряди (Народна творчість та етнографія, 1, 1967, 12);
//  Який чітко, виразно постає в свідомості, пам'яті і т. ін. Згадалась [Йонові] сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); Яскрава думка промайнула серед думок Яринки (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 132).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 653.

Коментарі (0)