в означеннях
Тлумачення, значення слова «ясний»:

Я́СНИЙ, ясна, ясне.

1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Спалахнула ясна блискавиця (Леся Українка, I, 1951, 392); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433);
//  Освітлений яскравим світлом. Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Леся Українка, III, 1952, 637); Ясні, охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю — далекого, синього, чистого (Олесь Гончар, II, 1959, 172);
//  Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Через рік батьківську хату перекинули, збудували нову, — простору й ясну, з світлицею, з кімнатою під проїжджих (Панас Мирний, II, 1954, 136); Світлиця була чиста, ясна, на помості, з великими вікнами (Осип Маковей, Вибр., 1954, 344); Із перлистого туману При яснім моїм вікні Устає півсонний ранок, Гасить зорі і вогні (Максим Рильський, II, 1960, 41);
//  розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. Аж ось почали у город четвернею ридвани в'їжджати: гладкі та високі коні.. кресали ясними підковами об кам'яну мостову (Панас Мирний, III, 1954, 256); В ясному склі, немов у рамах, відбився гарний восковий профіль, навислі брови і біла борода (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186).
Щоб він (вона, воно) горів (горіла, горіло) ясним вогнем (огнем, полум'ям) — уживається для вираження незадоволення з приводу чого-небудь, побажання зла комусь. — Скільки перевернув скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (Михайло Стельмах, II, 1962, 136); Як (мов, немов і т. ін.) грім з ясного неба див. грім.

2. Нічим не затьмарений; світлий, чистий. Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 113); Після кількатижневих дощів, туманів та мряк нарешті стало на годині, і в ясному повітрі над Будапештом з ранку до ночі висіла наша авіація (Олесь Гончар, III, 1959, 238); Небо чисте над артіллю, Наче вмите, Даль ясна (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 31);
//  Чітко видний завдяки світлу, прозорості повітря. Чіпка — молився... Його ясна тінь раз по раз то згиналася, то випрямлялася (Панас Мирний, I, 1949, 312);
//  Те саме, що погожий 1. Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 146); Була тепла, ясна осінь.. Осіннє повітря було прозоре, тихе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57); Ніч ясна була та тиха, місяць сіяв серед неба (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 68);
//  Безхмарний (про небо). Вона вийшла надвір. Небо було ясне та синє (Нечуй-Левицький, II, 1956, 34); Літаки над висотами Буди купались у ясному, недосяжному небі (Олесь Гончар, III, 1959, 263);
//  Чистий, прозорий, не каламутний (про рідину). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші (Максим Рильський, I, 1960, 257); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі, черпаючи її пригорщами (Олесь Гончар, III, 1959, 16).

3. перен. Нічим не засмучений, не затьмарений; спокійний, безтурботний. Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! (Тарас Шевченко, II, 1953, 349); Ріс же той хлопчик при неньці коханій, Що обіцяла ясну Долю і славу дитині жаданій (Леся Українка, I, 1951, 341); Сідло нагадало Чернишеві ясне дитинство, гарячі степи Казахстану, де він їде на маленькому коні в батьковій експедиції... (Олесь Гончар, III, 1959, 71);
//  Радісний, збуджений. А Галя все так, як і була, — привітна та ясна (Марко Вовчок, I, 1955, 151); Він такий бадьорий, юний і ясний: видали учора чоботи й штани (Володимир Сосюра, I, 1957, 333); У потиску зустрілись дружні руки, І Перший травень одіб'є, стозвукий, І гнів наш чистий, і ясну любов У вольнім [вільнім] співі всіх братерських мов! (Максим Рильський, II, 1960, 51);
//  Сповнений лагідності, спокою, щирості, відвертості (про погляд, усмішку і т. ін.). То й всміхнутись не маю я зваги На твій усміх коханий, ясний... Не шукай у тім серці розваги, Де завівся робак навісний! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 53); Софія тих розмов не чула і з ясним чолом походжала по рідній оселі (Леся Українка, III, 1952, 506); Здавалося, ніщо не могло змінити його життєлюбної вдачі і стерти з обличчя щирої, ясної посмішки (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 38).
З ясним сумлінням див. сумління; Не бачити ясної днини див. днина; Ясна зоре (зоренько, зірочко), поет. — ласкаве, привітне, приязне звертання до кого-небудь (перев. до дівчини, жінки). — Та ти ж моє серденько! Та ти рибонько... зоренько ясна! (Марко Вовчок, VI, 1956, 276); Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! (Іван Франко, XI, 1952, 24); Моя ти зірочко ясна, моя ти лебідочко (Михайло Коцюбинський, III, 1955, 165); Ясний сокіл, поет. — ласкаве, привітне, приязне звертання до чоловіка. — Діти мої! — прощається Іван, — прощайте, соколи мої ясні. Шануйте матір (Марко Вовчок, I, 1955, 29); — Ой, не пущу, не пущу ж я тебе, голубчику мій милий, соколе мій ясний!.. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 142).

4. Не темного кольору; світлий. Жила проти нас міщаночка.. Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Марко Вовчок, I, 1955, 261); Ломицький убрався в фрак, надів білий галстук, високий циліндр, ясні рукавички і перед обідом побіг з парадним візитом до Каралаєвої (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 24); Перше, що він побачив, — це ясне, як льон, волосся (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 197); На ясних стінах.. високого покою було вимальовано фантастичних птахів та по-мистецько му написано ієрогліфи (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 70); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи, і з них, як із джерела, била ясна кров, стікаючи по ліктю на землю (Олесь Гончар, III, 1959, 43);
//  Яскравий, блискучий. Перлами ясними он під тополями Грає краплиста роса (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 31);
//  розм. Білий (про хліб). На столі лежав ясний да високий хліб (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 61); Виймає він з торбини око горілки, ясний, як боже сонце, калач, шмат солонини, чарки (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 332).

5. Виразний (про звуки, музику і т. ін.). А далі знов полились вже дивні мелодії, співучі, глибокі та ясні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Перегуки починаються десь далеко з вулиці, наближаючись до Савчиної хати. Спершу нерозбірні, далі ясніші (Степан Васильченко, III, 1960, 69);
//  Чіткий, виразний (про шрифт, почерк і т. ін.). Видання щодо друку — дуже гарне, — ясне, без помилок (Панас Мирний, V, 1955, 429);
//  Який не потребує пояснень; простий, зрозумілий. У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1961, 14); [Професор:] А я думав, що чим серце повне, те устами ллється. Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (Іван Франко, IV, 1950, 35); [Адмірал:] Для вас усіх, панове офіцери, становище ясне (Олександр Корнійчук, І, 1955, 38);
//  Розсудливий, розумний. Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці (Панас Мирний, V, 1955, 361).

6. перен. Логічний, переконливий, чіткий. Все, що вона робила, було чітким, ясним, діловитим (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 278);
//  Здатний логічно, чітко мислити. Голова в мене була ясна, я почував себе чудово (Олесь Донченко, II, 1956, 477); Разом з пролетаріатом я відчув себе господарем життя. З того часу моя свідомість стала ясною, як безхмарне небо, мої думки — могутніми. Я — комуніст! (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 62).
Ясна голова; Ясний розум у кого — хтось здатний логічно мислити, розумно висловлювати свої думки. Олекса завжди правду говорить. Ясна в хлопця голова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 256); Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (Олександр Довженко, I, 1958, 109).

7. перен. Цілком очевидний, який не викликає будь-яких сумнівів у чому-небудь. Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу, що її зараз поведуть топити або спалять на вогнищі, як відьму в давні часи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 281); — Ну, а далі, мовляв, картина ясна, — видно й так уже, що за хлюст: полигач панський (Андрій Головко, II, 1957, 201); Є душі зоряні, вони ясні шляхи в житті прослали (Володимир Сосюра, I, 1957, 409).
Ясна річ; Ясне діло, у знач. вставн. сл. — звичайно, безумовно. Ні, Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт.. Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Григорій Косинка, Новели, 1962, 185); Ясна річ, що радянська література — це література, яка дивиться вперед (Максим Рильський, IX, 1962, 16); — Набігли, скажімо, на Україну татари чи ляхи. От і піднявся народ на війну. Відбили, прогнали геть з України і повертаються додому. Ясне діло — герої! (Андрій Головко, II, 1957, 455).

8. іст. Те саме, що ясновельможний. [Рід Богуславчин і Тетеря:] Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід. На нашім кутку зостались одні руїни.. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (Нечуй-Левицький, II, 1956, 436); — Ну, пропустіте ж нас, коли так, — каже Шрам. — Пропустімо, пропустімо ясних панів! — сказав Тарас Сурмач (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 655.

Коментарі (0)