в означеннях
Тлумачення, значення слова «ясир»:

ЯСИ́Р, у, чол., іст. Бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV до 60-х років XVIII ст. Микула забіг на саме ліве крило турецького табору, де сподівався знайти ясир (Осип Маковей, Вибр., 1956, 505); — Тут, у Дикому полі, нема де ховатися від татарських наскоків. Рідко минає рік, щоб вони не приходили по ясир (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 26); Султанські турки і татари ясир виводили з села (Максим Рильський, Сад.., 1955, 19);  * Образно. Ніч, як чорний яничар, жене ясир холодних хмар і поземком регоче за вікнами (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 40);
//  Полон, неволя. [Яким:] Забрали мене татари в ясир та й продали на каторгу турецьку... (Борис Грінченко, II, 1963, 542); — Дев'ять сот невільників наших, котрих хан Іслам-Гірей взяв у ясир після берестецької конфузії, звільнили ми, пане гетьмане (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 653.

Коментарі (0)