в означеннях
Тлумачення, значення слова «язичник»:

ЯЗИ́ЧНИК, а, чол.

1. Той, хто визнає язичество; ідоловірець. Слов'яни до X ст. були язичниками (Історія СРСР, 1, 1956, 35); У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (Олекса Стороженко, I, 1957, 163);  * У порівняннях. Смерть — це було єдине, чого він завжди лякався. Уявляв собі тільки життя й, немов дивній язичник, любив життя й ненавидів, лякався своєї загибелі... (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 136).

2. заст. Пліткар, базіка. [Денис:] Не знаю, чи є де у світі такі язичники, як наші селяне? (Марко Кропивницький, II, 1956, 457).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 631.

Коментарі (0)