в означеннях
Тлумачення, значення слова «язичок»:

ЯЗИЧО́К, чка, чол.

1. Зменш.-пестл. до язик 1, 2, 6. [ввфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала — всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 236); Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); На купі качанів капусти.. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (Павло Тичина, I, 1957, 246); Язички вогню обсотували березові полінця (Натан Рибак, Час, 1960, 105); Вчора вона була.. в збитих черевиках з висолопленими язичками (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 33); В.. руці тьмяно блиснув язичок шевського ножа (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 123); Ох, язичок У тих жінок, — Ні дать, ні взять — як у сорок! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 171); Він узяв у руки дзвоника. Залізний язичок ударився об глуху мідь, затиснуту в його пальцях (Іван Микитенко, II, 1957, 219);  * У порівняннях. Кущі верболозу горіли жовтими люстрами, вузенькі листочки хиталися язичками свічок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452).
Гострий язичок — те саме, що Гострий язик (див. язик). Знаю руки у чорнильних плямах, Сміх веселий, гострий язичок. Як це в серце любий до нестями, Тихий твій прокрався голосок? (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 136); Молоти язичком — те саме, що Молоти язиком (див. язик). От тобі й золотушна! Бач, як меле язичком, чисто тобі дівка (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 90); Порозв'язувати язички — те саме, що Порозв'язувати язики (див. порозв'язувати); Прищикнути язичка див. прищикувати; Розпускати (розпустити) язичка (язички) — те саме, що Розпускати (розпустити) язика (див. розпускати). Ніхто за галасом спочатку й не помітив, що він [учитель] уже давненько стоїть у дверях. А вони так розпустили язички, що в порожньому залі луни ходили (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 205).

2. анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині.

3. бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин.

4. біол. У деяких комах — внутрішні жувальні лопаті, які зрослися між собою і випнулися вперед. Для сприймання смакових відчуттів у бджоли пристосовані і язичок, і ніжки, і вусики (Бджоли, 1955, 28).

5. Рухома, прикріплена одним кінцем пластинка в різних предметах або механізмах. Прийде, поведе [Василь] по ній [гвинтівці] рукою, зведе бойок, а потім націлиться і натисне на язичок (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 131); Поштар рішуче підступив до дверей і звичним рухом крутонув чорний залізний язичок дзвоника (Ярослав Гримайло, Кавалер... 1955, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 631.

Коментарі (0)