в означеннях
Тлумачення, значення слова «язик»:

ЯЗИ́К, а, чол.

1. Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. Він узявсь за голову рукою і промочив смажні уста язиком (Панас Мирний, I, 1954, 348); Собакам душно. Лягли на межі, як три копиці вовни, звісили з ротів язики і носять боками з коротким свистом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); Варити сталь — делікатна справа, важка й закрутиста, щоб сталь вийшла потрібної марки, на язик її не скуштуєш, пальцем не помацаєш (Юрій Яновський, II, 1958, 243); Пролизавши язиком замерзлу шибку, Данько бачив уже свою Каховку містом щастя (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 9);  * Образно. Між небом і землею каламуть: то кінські копита розляпують багнюку. І темрява, така темрява, що .. робиться моторошно від слизьких язиків холодної мжі, що лижуть тобі лице і руки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 448);
//  Страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (перев. коров'ячого або свинячого). — А ми так готувались! — зітхнула засмучена мама і присувала мені ковбасу або копчений волячий язик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364);
//  перен. Те, що має подовжену, витягнуту форму. Багаття під лісом все розгорювалось і піднімало вгору довгі червоні язики (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 206); З кожним подувом вітру хвиля заходила все глибше на захід, водяні язики шурхотіли по мерзлому піску все далі й далі... (Олесь Гончар, II, 1959, 427); Вулкани спалахують факелами, викидаючи з своїх кратерів вогняні язики розтопленої лави (Наука і життя, 7, 1961, 52).
 Пробувати на язик див. пробувати.
Бігати (побігати), висолопивши язика (язики) — клопотатися, робити що-небудь до знемоги. — Тепер, якщо потрібні тобі гроші — побігаєш не день, не два, висолопивши язика, заким позичиш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 107); — Ніхто вас не силував бігати, висолопивши язики... — Саме ти й силував.., — розсердився Блаженко. — Може, думаємо, здуру десь хлопець у біду вшелепався, може, допомогти йому треба... (Олесь Гончар, III, 1959, 302); Вивалити язик (язика) див. вивалювати; Як (наче, ніби, мов, немов і т. ін.) язиком злизало; Як (наче, ніби, мов, немов і т. ін.) корова язиком злизала див. злизувати.

2. Цей самий орган людини, за допомогою якого вона усно передає свої думки, спілкується; орган мовлення. Що язики! Не вимовчать ніколи, А добрі пироги — Не вороги: Не слід цураться хліба й солі (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 143); [Грицько:] Спитайте ви Петра Васильовича, — що вони порають? що скажуть? [Явдоха:] А сам?.. Хіба в тебе язика немає? (Панас Мирний, V, 1955, 153); Самійло Лащ.. розбалакався й справді допомагав своїм вертким язиком вести розмову, що рвалась щохвилини (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 230); Вона була така гарна і така смілива, що в її присутності в Йоньки дубів язик і не міг вимовити й слова (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 225).
Біс сіпає за язик див. сіпати; Бодай (хай, нехай) язики повсихають; Бодай [би] (хай би, нехай би, щоб) язики повсихали; Язики б повсихали див. повсихати; Бути (стати) притчею во язицех див. притча; Вертітися на язиці (на язику) див. вертітися; Говорити (вигукувати, лаяти і т. ін.), що слина на язик принесе див. слина; Гострий на язик див. гострий; Гострий язик — глузливий, дотепний, ущипливий язик. Тоді Чіпка похвалився йому своєю пригодою.. Розказав, як пани намовлялись не пустити мужиків у земство, як були вибори... Сказано, нічого не втаїв гострий язик ображеного Чіпки (Панас Мирний, I, 1949, 386); Двох парубків боявся у селі всемогутній Денис: Сергія і Тимка. Першого за його хитрість і гострий язик, другого — за відчайдушність (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243); Гострити язика див. гострити; Грішити (гріховодити) язиком (язиками) — говорити зайве, базікати. — Годі язиками гріховодити! — обурився управитель. — Пора за роботу братися (Михайло Стельмах, I, 1962, 563); Давати (дати) волю язику (язикові) — не стримуватися у висловах, говорити, не соромлячись. — А ти ще таки не перестав думати про ту прокляту Січ? — сказала мати. — Паніматко! — крикне запорожець. — Не давай волі язику, коли хоч, щоб я прожив у тебе в хаті ще хоч півдня! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 133); — Ой, які ж ви страхополохи, а ще мужчини. А я кажу те, що думаю! — Думати думай, а язикові волі не давай, — мовив похмуро Пугало (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 144); Держкий на язик див. держкий; Добре (непогано) підвішений язик див. підвішений; Довгий язик див. довгий; Дріботіти язиком — дуже швидко, скоромовкою говорити. — Ненавиджу я тих лепетливих дам.. Якось мені важцю на вуха, як хто дуже дріботить язиком… (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 6); Забути язика в роті див. забувати; Зав'язувати (зав'язати) язик (язика) див. зав'язувати; Закушувати (закусити) язика (язик) — те саме, що Прикушувати (прикусити) язика (язик) (див. прикушувати); Заліплювати (заліпити) язики див. заліплювати; Заплітаючи язиком — говорити невиразно, через силу (про п'яного, хворого і т. ін.). До кімнати увійшов капрал.. Він трохи похитувався. Але випростався й голосно, заплітаючи язиком, промовив: — З наказу пана капітана, начальника охорони полку, прошу заховувати спокій (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 74); Затягти (затягнути) язик (язика) див. затягати 1; Заціпило язик див. заціплювати; Заціпити язик див. заціплювати; За язик (язика) — за зайві, небажані, ущипливі, неприємні для когось розмови. За це полювання та ще, мабуть, і за язик на суді впекли Марущакові рік неволі (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 432); Здержувати (здержати) язика див. здержувати; Злітати (злетіти) з язика — те саме, що Зриватися (зірватися) з язика (див. зриватися). Ясно, що вираз невдалий і просто від несподіванки злетів з язика (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 35); Злі язики див. злий; Зриватися (зірватися) з язика див. зриватися; Клепаний на язик див. клепаний; Клепати язиком див. клепати; Крутиться на язиці див. крутитися; Ламати язик див. ламати; Лепетливий на язик див. лепетливий; Лопотіти язиком див. лопотати; Ляпати язиком див. ляпати; Ляскати язиком див. ляскати; Мати довгого язика — не вміти зберігати таємницю. — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене. Піде поголоска по Лубнах.. — А чорт її матері! Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 127); [Золотницький:] Ти скажи сперщу, чи довгого язика маєш? [Яким:] Як до чого. До таємниць — короткого (Борис Грінченко, II, 1963, 545); Мозолити [свій] язик див. мозолити; Молоти (помолоти, замолоти і т. ін.) язиком — швидко, безупинно говорити про щось, не варте уваги; теревенити. Шарлота за той час голосно молола язиком, розкидала руками, вигиналася, дубцювала ногами, але на неї не зважали (Лесь Мартович, Тв., 1954, 299); — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й господи! — замолов язиком Юруш (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); — Та що тут розповідати, — змахує рукою дід. — Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 138); Обидві вони, і Люда й Аниська, люблять помолоти язиком… (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 80); Навертатися (навернутися) на язик див. навертатися; На весь язик — дуже голосно, на весь голос. Увечері баби на вулиці сиділи попід плотами та на весь язик цокотіли про новину (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 72); На кінці язика є (знаходиться і т. ін.) див. кінець 1; Наламувати (наламати) язика — набувати вправності у висловлюванні. — Думаю, коли відкалатаєте в армії стільки, скільки я, то й ви не гірше язика наламаєте (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 129); Намолоти (наплескати, наплести) язиком (язиками) — багато наговорити чогось. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті.., пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 165); Начухати язики див. начухувати; На язик який хто — хто-небудь здатний висловлюватись певним чином (перев. гостро, дотепно і т. ін.); балакучий. Що він [староста] потім говорив.., то про це годі дізнатися, бо який Мицько на язик, а отже й він мовчав, як гріб, і не сказав про це нікому ані словечка (Лесь Мартович, Тв., 1954, 198); Його скрізь по селу знали як чоловіка письменного.. А на язик собі вдався балакучий (Панас Мирний, I, 1949, 257); Аниця хотіла говорити, та піп не дав. — Но, но, — сказав, — не ляпай. Ти хоч кого, то переговорила би: масненька ти на язик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); На язик потрапляти (потрапити) див. потрапляти; На язиці в кого хто, що — хтось має велике бажання, потребу сповістити що-небудь, висловитись. — Як спали, Палагночко, душко? — На язиці в неї вертілась одповідь: — Гаразд, як ви? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 339); — У вас мама є? — запитала дівчина-галка. — Мама є і сестричка малесенька, — зарипів я солодким голосом, а в самого на язиці лежали всі лайки, які я маю за честь знати (Юрій Яновський, II, 1958, 70); Не вдержати (не втримати) [свого] язика — не втримати щось у таємниці. [Сидір Свиридович:] Цить, цить, цить! (Затуляє рота Євдокії Корніївні). Ніяк не вдержить свого язика! Ще й дочці розкаже (Нечуй-Левицький, II, 1956, 477); Ну, нехай тепер сама на себе ремствує, коли ображена Соломія сказиться і не вдержить свого язика... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 165); Патякати язиком — говорити багато про щось неістотне, пусте; базікати, теревенити. — Перестань! — прикрикнув на Даню Льошка. — Треба працювати, а не язиком патякати (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 52); Перебирати (перебрати, перетирати, перетерти) язиком (язиками) кого, що — детально обговорювати, обмовляти когось, щось. Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пересудили й багатих, і бідних, та й спинились на одній: то була Варка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 170); — От ви, баби, — без злості говорить Ничипір, — кого хочеш перетруть язиками. Дівчина як дівчина. Славна, і в кашу собі не дасть наплювати (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 101); Пипоть на язик (на язика) див. пипоть; Плескати (поплескати) язиком (язиками) — говорити дурниці, поширювати плітки, вигадувати що-небудь, чого не було й немає. — Перестаньте плескати язиком! Мужчина називається! — з презирством кинула Оксана (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 122); Чутка про Зінька та Івгу.. широко розкотилася по селу. Кумасі плескали язиками, аж одляски по всіх улицях пішли (Борис Грінченко, II, 1963, 395); Плести язиком — вести пусті, безпредметні розмови. Його підтримали й інші. Нема чого, мовляв, даремно плести язиком (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 96); Поганий на язик див. поганий; Погострити язика див. погострити; Позабувати язики див. позабувати; Позав'язувати язики — припинити розмови, плітки про кого-, що-небудь. Орися врятувала чоловіка, а злі люди позав'язували язики (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 121); Позбутися язика див. позбуватися 1; Понести на язиках кого, що — почати говорити про кого-, що-небудь. Вже зранку старого Кавуна понесли баби на язиках. В хатах, на городах, по вулицях і на річці — скрізь розливалася повіддю масна новина: «Старого Кавуна приловили на крадіжці» (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 139); Попадати (попасти) на язик (на язика) кому — те саме, що Попадатися (попастися) на язик (на язика) (див. попадатися). Та тільки попади їй на язик. На весь куток іде слава про її сварливу вдачу (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 18); Попадатися (попастися) на язик (на язика) див. попадатися; Порозв'язувати язики див. порозв'язувати; Почесати язика див. почесати; Прикорочати (прикоротити) язика див. прикорочати; Прикушувати (прикусити) язика (язик) див. прикушувати; Присолоджувати (присолодити) язика див. присолоджувати; Притяти язик (язика) див. притинати; Прищикнути язика див. прищикувати; Проворний (швидкий) на язик хто — хтось багато, швидко говорить. Хай вже друга невістка, що була тільки на язик проворна, кида їх разом з своєю коровою (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); І гарна б жінка була Хвеська, усім гарна, та тільки на язик швидка (Україна сміється, I, 1960, 221); Проглинути язика (язик) див. проглинати; Проковтнути язика (язик) див. проковтнути; Різкий на язик див. різкий; Розв'язувати (розв'язати) язик (язика, язики) див. розв'язувати; Розв'язується (розв'язався) язик див. розв'язуватися; Розпускати (розпустити) язика див. розпускати; Свербить на кінці (на кінчику) язика кому — хтось дуже хоче розповісти що-небудь комусь. Хоч по розпалених обличчях молдуван видко було, що якась цікава новина свербить їм на кінці язика, однак давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 193); Сверблячка язика див. сверблячка; Сікти язиками — обговорювати, обмовляти кого-небудь. І знову карала себе, і видимими і невидимими сльозами оплакувала свій гріх, навіть не догадуючись, що вона чистіша і душею, і почуттями за багатьох тих, що сікли її своїми язиками (Михайло Стельмах, II, 1962, 300); Сіль тобі на язик див. сіль; Сказати з чужого язика — повторити чиїсь думки, слова і т. ін. — Мовчи, сучий сину! Ти звідки.. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? — ..Втихомирся, Супруне.. Дитя нерозумне, сказало щось з чужого язика (Михайло Стельмах, II, 1962, 116); Сковувати (скувати) язик див. сковувати; Слина на язик набігає див. слина; Смикати (смикнути, смиконути) за язик (за язика) кого — спонукати кого-небудь до небажаного, необачного висловлювання. — Смикнуло ж тебе за язик.. Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 85); І тут наче хтось смиконув його за язик. Несміло подумане вимовилося вголос (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 46); Спливати (спливти) з язика див. спливати; Спливати (спливти) на язик див. спливати; Теліпати язиком див. теліпати; Тещин язик — іграшка у вигляді довгої смужки паперу, яка викидається вперед при надуванні, своєю формою нагадуючи цей орган. У Римі такого року відбувається великий ярмарок — з каруселями, «петрушками», «тещиними язиками» і т. д. (Остап Вишня, I, 1956, 457); Тіпун тобі (вам, йому, їй і т. ін.) на язик (на язика, на язики) див. тіпун; Точити язики див. точити 1; Тримати на язиці — бути готовим висловлюватись, відповідати тощо в слушний час. — Чого ж ти, Мироне, не пождав із землею? .. Причаївся б, мов заєць під грудкою, і дивився б, як люди наділи беруть. — Землю мені власть дала. Я тут ні при чому .. — Уже, на всякий випадок, і оправдання тримаєш на язиці? — хмурніє Олександр (Михайло Стельмах, II, 1962, 146); Тримати (утримувати, утримати, держати, удержувати, удержати, притримувати, притримати і т. ін.) язик (язика) [за зубами, на прив'язі] — утримуватись від висловлювання, не розголошувати таємниці. — Я все бачив, — повідомив Федір. — З тобою був твій предок, Нур. Але ти не бійся. Я вмію тримати язик за зубами. Твою таємницю не видам нікому (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 162); [Мелашка:] Він ще налив стаканчик, я викушала. Знов почав розмовлять, силкуючись випитати, але я цупко держала язика за зубами... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 52); Він мав одну хибу, що не вмів удержати язика за зубами: що чув, то розповідав кождому, кого здибав, хоч клявся, що нікому не скаже (Лесь Мартович, Тв., 1954, 193); — А що я набридаю тобі, не обижайся, Василю. З хорошою людиною любо й поговорити. Взагалі я держу язик на прив'язі (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 277); — Віргініє Назарівно, ви здатні притримати свій язик за зубами? (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 76); — Всі вже знають про того листа Данилові? — спитала Марфа Юхимівна.. — Ні! Це Ївга лише мені сказала. — Так от, Ганно, язик за зубами придержуй! (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 290); Тримати (держати) язик на зашморзі див. зашморг; Тримати язик на защіпці див. защіпка; Тріпати язиком — те саме, що Ляпати язиком (див. ляпати); Тягти (тягнути) за язик див. тягти; Узяти на язика (на язики) див. узяти; Укорочувати (укоротити) язика (язик) див. укорочувати; Укуситися за язик див. укуситися; Урізати (урізати) язика кому — примусити когось мовчати. Воріженьки нехай не дуже-то брешуть, бо єсть тут тепер такі, що вріжуть їм язика врешті (Леся Українка, V, 1956, 131); Чесати язики див. чесати; Щоб (коли б і т. ін.) тобі (йому і т. ін.) язик (язика) покорчило; Щоб (хай, нехай і т. ін.) тобі (йому, їй і т. ін.) язик руба (колом і т. ін.) став; Щоб тобі (йому, їй і т. ін.) язик відсох (усох), лайл. — уживається при вираженні незадоволення з приводу чогось сказаного ким-небудь. Вона мовчить, бо у свято гріх лаятись, але коли б усім тим, що плещуть про фабрику, покорчило язики, то це було б дуже добре (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 11); [Печариця:] Лиха її година знає, від якого вона чорта тікала та ховалася... [Храпко (набік):] Щоб тобі язик руба став, як ти мене чортом величаєш! (Панас Мирний, V, 1955, 158); До натовпу підійшов якийсь бандюга, видно старший, мітингувати почав.. Мовчать люди, говори-говори, хай тобі язик колом стане (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 229); — Щоб тобі язик відсох! Зовсім з глузду з'їхав, — лаялася Орися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 266); — Да кажи просто, щоб тобі язик усох! — крикне Сомко (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 112); Щоб (бодай) язики повідсихали див. повідсихати; Що набігає (набіжить) на язик див. набігати; Що на умі (на душі і т. ін.), те й на язиці в кого — про що хтось думає, про те й постійно, багато говорить. Іван Іванович — людина понура, у нього, як у п'яного, що на умі, те й на язиці (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 121); Христинка навіть подумати боялася, що вона кому-небудь звірить свої таємниці, і терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (Михайло Стельмах, I, 1962, 278); Що язиком натрапить див. натрапляти; Язик без кісток — про надмірну балакучість. — Яка там робота в біса? Коси, а сам поглядай, чи бомба не летить. — А ти ззаду снопи поприв'язуй... — Мели. Язик без кісток... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 259); Язик заплітається в кого — хтось говорить невиразно, через силу (про п'яного, хворого і т. ін.); Язик засвербів (засвербить) див. засвербіти; Язик (язика) зламаєш див. зламувати; Язики [в роті] поприсихали в кого — багато хто, всі втратили здатність говорити (від несподіванки, здивування, страху тощо); Язик [не] піднімається (підіймається, підніметься, підійметься, піднявся і т. ін.) див. підніматися; Язик не повертається (повертався, повернувся, повернеться) [сказати, спитати і т. ін.] див. повертатися 1; Язик [ніби, мов, наче і т. ін.] приріс [до піднебіння, до зубів] див. приростати; Язик обертається [добре і т. ін.] див. обертатися; Язиком (язиками) робити (зробити і т. ін.) — тільки на словах, а не на ділі робити що-небудь. — Коли ж ми оженимо вас, Андрію Марковичу? Язиком женили ще вас той рік, а ви і досі бурлакуєте? (Степан Васильченко, II, 1959, 498); Треба було не хвалитися, а діло робити, та з толком, з толком, а не язиком... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 303); — Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? А береги? Обсадити обіцяли, та й досі обсаджують язиками... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 282); Язик поза вухами (вушима) теліпається (мотається і т. ін.) див. вухо; Язик (язика) поламаєш — про важкі для вимови слова, фрази. Поки вимовиш — то й язика поламаєш! (Панас Мирний, V, 1955, 377); Язик присох [до піднебіння] див. присихати; Язик пристав [у роті] див. приставати; Язик свербить у кого — хтось має нестримне бажання розповісти що-небудь. Чого люди тільки не вигадають: одні з співчуття, другі з заздрості, а в третіх .. язик свербить (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 25); Язик стає (став, стане) руба (колом) у кого — хтось втрачає здатність говорити, вимовляти слова. — Хочу поспитати — де вона, що з нею, а язик як став руба, так і не ворухнеш ним (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 144); Язик у петлю скрутило див. скручувати; Язик [у роті] присох у кого — хтось втратив здатність говорити від несподіванки, здивування, страху тощо; Язик як бритва в кого — хтось дотепний, гострий у своїх висловлюваннях. — В тебе слово як свердел; язик як бритва (Нечуй-Левицький, III, 1956, 321); Не сплю ніч, сам з собою вголос розмовляю, а Серафима моя, нащо вже в неї язик як бритва, мовчить — ні слова (Леонід Первомайський, Опов., 1970, 93); Язик як (мов, немов) помело (млин, вітряк і т. ін.) в кого — хтось нестриманий у своїх висловлюваннях, любить багато говорити (перев. зайвого, непотрібного). Із хліва, солодко примружуючись і облизуючи губи, вийшов Охрім.. — Чого це ти облизуєшся, ніби з причастя? Гороб'ячих яєць об'ївся? — запитав Тимко. — А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! — буркнув Охрім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 184); [Вітровий (до Батури):] У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 214); [Як] язик повертається (повернувся) [сказати, спитати і т. ін.]? див. повертатися 1.

3. заст. Мова (у 2 знач.). І возвеличимо на диво І розум наш і наш язик... (Тарас Шевченко, II, 1953, 289); Веліла вона готуватись у дорогу.. п'яти тлумачам, які красно вміли говорити язиками грецьким, франкським і латинянським (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 116).

4. заст. Народ, народність. Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Тарас Шевченко, I, 1963, 324); В міцних руках Єднати треба дружні сили. Усі язики на землі! (Максим Рильський, II, 1956, 135).

5. перен. Полонений, від якого можна дістати потрібні відомості. Я звик поважати журналістів, бо знав: під час боїв вони постійно перебували у військах, ходили в десант, брали участь у диверсійних групах, у взятті язиків (Леонід Брежнєв, Мала земля, 1978, 27); Дані, які дістали від «язика», захопленого Сивковим під Переволочною, змінили строки форсування Дніпра в цьому місці і перенесли наш головний удар в інше місце, де гітлерівці не чекали цього удару (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 100); Розвідники привели «язика». Молодий француз тремтливими губами шепотів щось схоже на молитву і благально дивився на Коновніцина (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 112);
//  Те саме, що розвідник 3. — Служив він мені за язика, за шпига, за сердюка — і все тілько ради доброго слова (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 98); [Микита:] Вони [татари], певно, ще вчора наважились перебрести Сулу і послали язика, котрого я постеріг на могилі (Марко Кропивницький, V, 1959, 536).

6. Металевий стержень у дзвонах, дзвінках, який, ударяючись об стінку, видобуває звук. Коні помчались; дзвоник залізним язиком вибива йому зичну, голодну пісню... (Панас Мирний, I, 1954, 345); На дзвіниці нікого не було видно і за вірьовки ніхто не смикав, а залізні язики-бовкала дзвонів самі ледь помітно погойдувались (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 53); Він навіть не закінчив [говорити] і, перехрестившись удруге, шарпнув ногою язик великого дзвона (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 31).

7. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв. Хата в Паськів простора, прибрана.. На вікні стояли квіти — «свекрушин язик», «дурачок» (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 627.

Коментарі (0)