ЯЗИКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до язик 1. В тієї
жінки принаймні язикові мускули були насправжки
античного складу (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 358);
//
Приготовлений з язика, язиків. Язикова ковбаса.
2. заст. Мовний (у 1 знач.). Опріч язикових спорів, галицька інтелігенція займалася високою політикою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 29); На саму балюстраду галереї опиралися ліктями Мільця й Регіна, ждучи на язиковий турнір, що мав розпочатись незабаром у цій залі (Іван Франко, VI, 1951, 267).
3. лінгв. Те саме, що язичний.