ЇДКУВАТО. Присл. до їдкуватий. Коропову так захотілось назад, у Донбас, коли зачув він те журавлине курликання: «Ой, Коропові..» Розгадавши його, їдкувато всміхнувся Семен Полікарпович (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 117).
ЇДКУВАТО. Присл. до їдкуватий. Коропову так захотілось назад, у Донбас, коли зачув він те журавлине курликання: «Ой, Коропові..» Розгадавши його, їдкувато всміхнувся Семен Полікарпович (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 59.