Ї́ЖА, і, жін.
1. Те, що їдять і п'ють; харчі. Хівря
турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний, IV,
1955, 222); Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням]
їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало і товкло мордами
в двері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51).
▲ Груба їжа див. грубий.
2. розм., рідко. Те саме, що їда 1. Титар підганяв хлопців, щоб швидше махали ложками та не длялись [барилися] за їжею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 107); Дід заприсягся, що цукерка не для їжі (Юрій Яновський, II, 1954, 109).