ЇЖА́К, а, чол.
1. Невеличка тварина-ссавець, спина й
боки якої вкриті твердими голками. От тут-то вітри
схаменулись І ну всі драла до нори; До ляса [лісу] мов
Ляхи шатнулись, Або од їжака тхори (Іван Котляревський, I, 1952,
68); Їжаки полюють уночі, а вдень ховаються в укриття
(Звірі.. Карпат.., 1952, 12); Ніна стала схожа на
колючого їжака, до якого не можна доторкнутися (Олесь Донченко,
V, 1957, 487); * У порівняннях. Знов виростають лінії кілків,
знов земля наїжується кілками, як їжак щетиною
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227).
▲ Морський їжак — морська безхребетна тварина
типу голкошкірих. У водах Антарктиди трапляються
молюски, морські зірки, морські їжаки, маленькі рачки
й величезні кити... (Знання та праця, 12, 1965, 5).
2. перен., розм. Про коротко підстрижене волосся, що стирчить. Обличчя майора пойняте жовтизною, а сивий їжак стриженої боксом голови надає йому якоїсь колючості (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 158); Гайсин дивиться на тонкогубого, гостроносого в'язня з сивим їжаком на голові й думає — департаментська криса! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 170).
3. у знач. присл. їжаком, розм. Настовбурчено (про волосся, шерсть і т. ін.). Волосся біле стирчало їжаком на його голові (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 150).
4. військ. Навхрест скріплені й обмотані колючим дротом колоди або рейки, які застосовують проти ворожих танків і піхоти. І не бетонні доти низьколобі. Не гострі ребра ржавих їжаків І навіть не чорномундирний боббі Війну перед каналом зупинив (Микола Бажан, Роки, 1957, 180); Міст був перегороджений протитанковими їжаками в кілька рядів, залишався тільки вузький проїзд — для однієї машини (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 202).