в означеннях
Тлумачення, значення слова «юнацький»:

ЮНА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до юнак і юнацтво. Розгорілась кров юнацька (Іван Франко, XIII, 1954, 370); Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Бальзака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (Максим Рильський, III, 1961, 252); У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (Олесь Гончар, III, 1959, 24);
//  Власт. юнакові, юнацтву (у 2 знач.). Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125); Час од часу він [батько] вкривав то одного, то другого свого нащадка, що, притулившись один до одного, завмерли в солодких обіймах юнацького сну (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 92); Він був мало не старший за всіх, але очі молоді, рухи юнацькі і посмішка розважлива... (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 613.

Коментарі (0)