в означеннях
Тлумачення, значення слова «юнкер»:

Ю́НКЕР, а, чол.

1. У буржуазно-феодальній Пруссії — великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. Померанія, Мекленбург і Бранденбург були в Німеччині минулого цитаделлю східноельбських юнкерів (Наука і життя, 10, 1959, 55).

2. У російській армії і флоті до середини 60-х років XIX ст. — доброволець (рядовий або унтер-офіцер) з дворян, який, прослуживши певний термін (і звичайно витримавши іспит), міг стати офіцером. За обідом Аракчеєв розпитував юнкера про петербурзькі новини про його батьків (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 201).

3. У дореволюційній Росії — вихованець військового училища, що готувало офіцерів. Робітники «Арсеналу», відбивши дві атаки, перейшли [30 жовтня 1917 р.] в наступ. Після сильного обстрілу арсенальці атакували будинок Бутишовської школи прапорщиків, зломили опір юнкерів і захопили його (Історія УРСР, II, 1957, 64); — Тату, а хто це такі юнкери? — спитала Таня. — А ти хіба не знаєш? — відповів їй швидко Микита. — Панські синки. На офіцерів учаться (Олександр Копиленко. Сон. ранок, 1951, 138).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 614.

Коментарі (0)