ЮРТУВА́ТИ, ую, уєш, недок.
1. перех., діал.
Хвилювати;
// Збуджувати, викликати гнів, роздратування.
Козак людей юрту є темний, хижий, п'яний (Словник Грінченка).
2. неперех., розм. Те саме, що юртуватися 1. Їх же [дітей] там було чимало в той день, і отих дівчаточок, що.. галасували, юрту вали, радились, але не купували нічого, крім витрішків (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 171).