в означеннях
Тлумачення, значення слова «кабала»:

КАБАЛА́, и, жін.

1. У Київській Русі та Московській державі XIV—XVIII ст. — боргове зобов'язання (з XVI ст. у письмовій формі), що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця.

2. Особливий вид рабства на Русі в XIV—XVI ст. — довічна залежність, що поставала внаслідок боргового зобов'язання. Прагнення придбати знаряддя виробництва, яких бракувало, або худобу примушувало смерда йти в кабалу до феодала (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 448).

3. Повна залежність; гніт, поневолення. Без союзу з міськими робітниками ніколи не визволиться сільська біднота від усякої кабали.. (Ленін, 6, 1949, 360); Він був ковалевим челядником і власної хати не мав, а жив у кабалі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 516).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 63.

Коментарі (0)