в означеннях
Тлумачення, значення слова «качати»:

КАЧАТИ, аю, аєш, недок., перех.

1. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо). Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Словник Грінченка); Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Юрій Яновський, I, 1954, 221);
//  Розкочувати тісто, надаючи йому певної форми. Гей, як піду ж я до хазяйки, А хазяйка коржі качає (Українські народні думи.., 1955, 289); Хомиха качала корж, а очей не зводила з сина (Нечуй-Левицький, I, 1956, 73).

2. розм. Те саме, що котити 1. Грім гуде з переливом, мов де.. каміння качають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 412); Діти сновигали по цвинтарі й по вигоні, качали крашанки по траві, грались навбитки крашанками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 104); І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 45);
//  Котячи сніг, надавати йому кулястої форми. Сніг качали та ліпили, хто як міг і хто як звик, і невдовзі виріс білий величезний сніговик (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 21).

3. розм. Перевертати, повертати кого-небудь на чомусь, по чомусь. — Та встань-бо! — прохала Горпина і качала його одерев'яніле тіло (Панас Мирний, I, 1954, 209);  * Образно. На той час у Марка Івановича вже було троє малечі, і, як на гріх, всіх качала недуга (Яків Баш, Надія, 1960, 335).

4. Діставати, видобувати звідки-небудь газ, рідину й т. ін. (за допомогою помпи, насоса тощо). Христі не було, вона вибралася на поле, як з'ясував солдатові слов'янин невідомої національності, який качав з колодязя воду (Юрій Яновський, II, 1954, 53); — Ти, діду, як закінчиться війна, приїжджай до нас. Ми тобі таку пасіку доручим, що бочками мед качатимеш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 325);
//  Подавати газ, рідину куди-небудь (за допомогою помпи, насоса тощо). Двоє людей повільно качали помпою повітря водолазові (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 173).

5. розм. Те саме, що гойдати 1; підкидати. П'єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 208);
//  безос. Гойдає, колихає (під час плавання на морі тощо). [Геннадій:] Як їх [боцманів] не качає, як не стукаються вони під час шторму, а голова не болить! (Захар Мороз, П'єси, 1959, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 123.

Коментарі (0)