КА́ДІБОК, бка, чол. Зменш. до кадіб. Сінешні і хатні двері відчинені. Пахне борошном і влежаними яблуками; посеред сіней перекинутий кадібок з грушками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428).
КА́ДІБОК, бка, чол. Зменш. до кадіб. Сінешні і хатні двері відчинені. Пахне борошном і влежаними яблуками; посеред сіней перекинутий кадібок з грушками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 69.