Словник української мови

КАДР 1, у, чол. Окремий знімок на кіно- та фотоплівці. Глядач засвоює на екрані загальний план за двадцять секунд і далі вимагає зміни кадру (Олександр Довженко, III, 1960, 157);
//  Окрема сцена або епізод із кінофільму. Перед очима глядачів ожили кадри з тих чудових фільмів, які стали віхами на шляху радянського кіно (Радянська Україна, 18.VIII 1959, 1).

КАДР 2, у, чол., розм., рідко. Те саме, що кадровик. [Дремлюга:] Я двадцять років на відповідальній роботі. Хто дав вам право так зі мною говорити?!.. Я — старий кадр..! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 345).