КАДРОВИ́К, а, чол.
1. Кадровий працівник якого-небудь підприємства, установи, організації тощо. Їх зібралось мало, старих кадровиків, і директор не всіх пізнавав, такі стояли бородаті (Юрій Яновський, Мир, 1956, 258).
2. Військовослужбовець кадрових військ. — Кадровик я, кадрову служу. А прізвище моє Решетняк. Восени був би дома, якби оце не війна (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 102); Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастерки халабудились. Кадровики відрізнялися військовою виправкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 307).