в означеннях
Тлумачення, значення слова «каятися»:

КА́ЯТИСЯ, ка́юся, ка́єшся; наказ. сп. кайся; недок.

1. Жалкувати, шкодувати за зробленим учинком. Не кайся рано вставши, молодим оженившись (Номис, 1864, № 5909); [Пріська:] Адже ж ти не каєшся, що пішла до нас, не нарікаєш? (Степан Васильченко, III, 1960, 78); Тепер він міг тільки катуватися думками. Катуватись і каятись (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 130).

2. перед ким, у чому, рідко кому. Визнавати свою провину, виявляти жаль з приводу своєї провини. [Одарка:] Перед ким мені каятися? (Панас Мирний, V, 1955, 235); Не міг же він, батько і поліцейський чиновник, якого боялись навіть дорослі, скорятись та каятись перед якимсь шмаркачем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 381); Він.. тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 20).

3. церк. Признаватися в своїх гріхах; сповідатися. Заходив [Найда] у Київ, до печер каятися, був у святого ченця і прохав його наложити йому покуту (Панас Мирний, I, 1954, 191); [Другий:] Такий мистець [Орфей] і був у нас як раб... Чи то ж пробачать нам боги за теє? [Перший:] На ділі каймося, не на словах (Леся Українка, I, 1951, 455); Під єпітрахіллю зараз кається в своїх гріхах старий Щербина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 127.

Коментарі (0)