КА́ЛЬКА, и, жін.
1. спец. Прозорий папір або тонка
тканина, що накладається на креслення чи малюнок
для точного копіювання. Гречаний розгорнув
креслярський сувій кальки (Натан Рибак, Час... 1960, 188);
// Копія
креслення, малюнка на тонкому папері. Іноді він
одривався від кальки, і тоді Ніна, яка працювала в
сусідній кімнаті, чула важкі повільні кроки (Олесь Донченко, V, 1957,
243).
2. лінгв. Слово або вислів, утворені способом калькування. Калька.. — слово (або окремий вираз), утворене шляхом копіювання того самого способу, яким воно було створене в іншій мові, тобто буквальний переклад морфологічних елементів слова (або виразу) із збереженням його структури й порядку розташування складових частин (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 77); Калька не тим страшна, що вона дослівна, а тим, що вона суконна (Олексій Кундзіч, Діези... 1956, 107).