КА́ЛЮС, у, чол. Тканинне новоутворення в рослин, що виникає на пораненій поверхні (на місці надрізів, розколин тощо). Через 10—12 днів, як тільки на живцях [герані] утвориться калюс, провітрювання теплиць посилюють (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 322); Живці смородини та порічок заготовляють восени, в період з 1 по 20 жовтня, і закопують у землю для проходження кільчування, тобто для утворення калюсу і невеликих корінців (Садівництво і ягідництво, 1957, 138).