в означеннях
Тлумачення, значення слова «каменюка»:

КАМЕНЮ́КА, и, жін., розм.

1. Збільш. до камінь 2. Аж з Переяслава понавозили величезних каменюк і понакладували гори скель (Олекса Стороженко, I, 1957, 367); Мокрі каменюки посеред води.. вистирчали де-де з сивої мряки (Іван Франко, IV, 1950, 419); Він зрушив ногою каменюку, і з-під неї, незграбно ворушачи клешнями, виліз великий чорний краб (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 118).
Держати (носити) каменюку за пазухою — те саме, що Держати (носити) камінь за пазухою (див. камінь). [Герцик:] Котрий лисичить .. та лебезує, моє у вічі не вскоче [вскочить], — чи не частійше всього держе [держить] за пазухою каменюку?.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 505); Двадцять вісім літ прожив Ігор, а ніколи не носив за пазухою каменюк, ні на кого не нападав тишком (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 313).

2. Те саме, що камінь 2—4. Нав'язали моторніші цілісіньку низку каменюк (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); Щосили розмахнувши своїм довгим батогом, вартовий хльоснув хижака навідлі, і шуліка каменюкою звалився на суху землю (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 61); З п'яних очей повінчався, а коли оглядівся — поруч сиділа підстаркувата Хмелівна — хазяйська донька. Засиділася каменюкою в дівках (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 82.

Коментарі (0)