КАНЦО́НА, и, жін.
1. Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби середньовіччя та Відродження. На оченьки милої любки дивні — Я гарні складаю канцони (Леся Українка, IV, 1954, 81).
2. Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні.