в означеннях
Тлумачення, значення слова «кант»:

КАНТ 1, а, чол.

1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше — форменого; облямівка. Сухий дідок завжди був у сукняній куртці з синіми кантами (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 303); Черниш був у новому кітелі, в синьому з кантами галіфе (Олесь Гончар, I, 1954, 194);
//  Смужка, що облямовує малюнок, фотокартку тощо.

2. спец. Ребро, пруг дошки, бруса тощо. Сподом [у будці] прибиті тріски, мов до підвалини, до трьох дощин, що стояли лігма, кантом догори (Лесь Мартович, Тв., 1954, 304).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 89.

Коментарі (0)

КАНТ 2, а, чол., заст. Хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту. Співали під вікном канти, а старий слухав (Панас Мирний, III, 1954, 210); Мисливський хист юних паливод, був відповідно оспіваний у тогочасних піснях і кантах (Юрій Яновський, II, 1954, 195); У музичному побуті XVIII ст. досить широко звучали світські канти з шкільних вистав (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 89.

Коментарі (0)