КАНТОНІ́СТ, а, чол. У кріпосницькій Росії — солдатський син, що від народження приписувався до військового відомства, навчався в спеціальній військовій школі й відбував тривалу військову службу. Він, бач, ніби солдатський син, значиться, кантоніст (Нечуй-Левицький, I, 1956, 102); З семи років кантоніста починали муштрувати у військовій школі (Історія УРСР, I, 1953, 406).