КАНУ́ДИТИ, ить, недок., безос., діал. Нудити. Саньці ще зранку було негаразд, боліла голова й канудило (Олесь Донченко, III, 1956, 28); [Берта:] Його канудить від цих скажених хвиль (Ігор Муратов, Ост. хмарина, 1959, 65).
КАНУ́ДИТИ, ить, недок., безос., діал. Нудити. Саньці ще зранку було негаразд, боліла голова й канудило (Олесь Донченко, III, 1956, 28); [Берта:] Його канудить від цих скажених хвиль (Ігор Муратов, Ост. хмарина, 1959, 65).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 90.