КАОЛІ́Н, у, чол. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. З каоліну виготовляється переважна більшість фарфорових, фаянсових, керамічних виробів. Застосовується він в алюмінієвій, гумовій, кабельній, целюлозно-паперовій промисловості (Робітнича газета, 11.VIII 1965, 1); Тут [на Київщині й Житомирщині] знаходяться багаті родовища каолінів (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 148).