Словник української мови

КАР'ЄР 1, у, чол. Місце відкритого добування копалин, які залягають неглибоко, а також гірниче підприємство для такого добування. Долини річок Інгульця, Саксагані і Жовтої вкрилися пастками-гробовищами, кар'єрами для добування руди (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 306); Готується до закладання Грушівський кар'єр, у якому марганець видобуватиметься відкритим способом (Радянська Україна, 2.I 1959, 3);
//  Місце, де добувають камінь, глину, пісок і т. ін. Крейду з іншого кар'єру уже вагончики везуть (Володимир Сосюра, II, 1958, 373); В районі Снігурівки відкрито кар'єри для добування піску, глини й каменю (Радянська Україна, 17.VI 1951, 1).

КАР'ЄР 2, у, чол.

1. Прискорений галоп, найшвидший біг коня; чвал. Кінь спочатку мчав галопом, а потім перейшов на кар'єр і летів, шарахаючись перед кожним пеньком (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 262).
♦ Брати (взяти і т. ін.) з копита в кар'єр (про коней) — зриваючись із місця, відразу мчати. Булані, витягуючи свої тіні, з копита беруть в кар'єр (Михайло Стельмах, I, 1962, 71); З місця в кар'єр — відразу ж, не вагаючись, не готуючись. Іван, з місця в кар'єр, почав заповзято доводити Королевичу, що соціал-демократія це є партія, надвоє не ділиться (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 42).

2. у знач. присл. кар'єром, рідко. Те саме, що учвал; чвалом, навскоки. Француз глянув йому вслід і посміхнувся, втішений прекрасними кіньми і гарячими верхівцями, що кар'єром гнали своїх коней (Юрій Яновський, IV, 1959, 81).