в означеннях
Тлумачення, значення слова «каракуль»:

КАРА́КУЛЬ, я, чол.

1. Цінне хутро зі шкури ягнят каракульських овець, що має коротку покручену вовну чорного або сірого кольору. На ній було елегантне пальто з сірого каракуля (Микола Трублаїні, III, 1956, 241); Чорний каракуль.
 Штучний каракуль — тканина із синтетичного волокна з покрученим ворсом, схожа на каракуль. Довгий шлях проходять тонкі шовковисті нитки віскозного волокна, поки стануть тугими кільцями штучного каракуля (Наука і життя, 1, 1955, 9).

2. Назва породи овець, із шкурок ягнят яких виробляють це хутро. Волосся в нього було каштанове, густе, покручене у дрібні кільця, як шерсть каракуля (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 100.

Коментарі (0)