в означеннях
Тлумачення, значення слова «каральник»:

КАРА́ЛЬНИК, а, чол.

1. Той, хто карає когось за злочин, провину.

2. Учасник карального загону, каральної експедиції. Груди його пекла ненависть до каральників, що вже піднімали гвинтівки (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 343); А в селах пожежі без краю цвіли, а в селах каральники і шомполи (Володимир Сосюра, I, 1957, 451).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 100.

Коментарі (0)