в означеннях
Тлумачення, значення слова «карантин»:

КАРАНТИ́Н, у, чол.

1. Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та медико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби. Ми мусили 1 1/2 місяці тримати карантин після заразливої хвороби (Леся Українка, V, 1956, 297); Після 40 днів ізольованих, якщо вони виявилися здоровими, випускали з ізолятора. Ці заходи дістали назву карантин (від французького слова «карант», що значить сорок) (Підручник дезинфекції, 1953, 60); Того року [1849] холера лютувала по всій Росії, а потім з'явилася й завезена з Індії бубонна чума. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 299);
//  Адміністративно-ветеринарні заходи, щоб не допустити виникнення й поширення заразних хвороб свійських тварин. Карантин рогатої худоби.

2. Санітарний пункт для огляду, перевірки осіб, тварин, плодів, товарів, транспорту тощо, які прибувають із місцевості, де поширена епідемія. Тримати в карантині;
//  Приміщення для тимчасової ізоляції заразно-хворих людей і тварин. За півкілометра від ферми споруджується ще один свинарник-карантин (Вечірній Київ, 11.IX 1957, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 101.

Коментарі (0)