в означеннях
Тлумачення, значення слова «карати»:

КАРА́ТИ, аю, аєш, недок., перех.

1. Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-небудь. — Не буду вас карать громами; По п'ятах виб'ю чубуками, Олимп заставлю вимітать (Іван Котляревський, I, 1952, 249); [Танкіст:] І ворогів наших ми каратимемо вже всі разом, всією нашою зброєю, всією силою (Вадим Собко, П'єси, 1958, 60).

2. Завдавати мук, тортур; мучити. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває (Тарас Шевченко, I, 1951, 325); [Павло:] Тоді будеш знати, Як будуть карати, І на руки, і на ноги Диби набивати... (Марко Кропивницький, II, 1958, 391); Ідучи мимо блідої тремтячої Марусі, говорив [Марусяк] крізь зуби: — Ой, і буду ж те [тебе] бити, буду те карати. Коси буду вимикати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 211); У городі Немирові шляхтичі стояли, У городі Немирові козаків карали (Ярослав Шпорта, Вибр., 1959, 316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 101.

Коментарі (0)