в означеннях
Тлумачення, значення слова «караван»:

КАРАВА́Н, у, чол.

1. Валка в'ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей. Коли так згодом надходить якийсь караван. Ревуть верблюди, летить хмара піску, мотаються горби верблюжі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 151); Тихо Нігер котивсь по піску.. Каравани спускалися з гір, І дзвенів їх брязкучий убір (Павло Грабовський, I, 1959, 473); По Сахарі плинуть каравани (Максим Рильський, I, 1960, 175);
//  перен. Низка людей, тварин або предметів, що рухаються. Так линуть малим караваном у вирій запізнені птиці (Леся Українка, I, 1951, 309);  * У порівняннях. Хмари котилися одна за одною, одна за одною безконечним караваном (Гнат Хоткевич, II, 1966, 222); Лодиженко взагалі був приголомшений видовищем. Караваном ішли люди в гори (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 148).

2. Кілька кораблів або плотів і т. ін., що пливуть один за одним. [Ольга:] То ми за полярним кругом попереджаємо про бурі і шторми каравани кораблів... (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 25); Біля мосту збилися каравани плотів (Олекса Десняк, Опов., 1951, 30).

3. заст. Гуральня, винниця. Старший [спи] збудував караван і жене таку горілку, що люди зо всіх слобід ідуть до його купувати (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); А прокинули [проклали] чугунку, Закипів її казан; Примостилися до тебе [до лісу] І сахарня, й караван (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 315).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 99.

Коментарі (0)