в означеннях
Тлумачення, значення слова «карб»:

КАРБ, у, чол.

1. Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. Глибоко карбами грані [келиха] обводив [ювелір], Паростки й листя по стінках виводив (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (Іван Франко, V, 1951, 311);  * Образно. Миттю стерлись на обличчі глибокі карби (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 15);
//  Знак, позначка, тавро. Шкорпил збирав епіграфічний матеріал, який до нього був майже не досліджений, зокрема керамічні написи — карби на ручках та шийках амфор (Вітчизна, 11, 1968, 216); — Повезли мене ще кудись, продали ще одному хазяїну, ще й поставили печаткою на руку вічний карб, щоб не тікала вдруге (Юрій Яновський, I, 1954, 82).

2. Палиця, на якій зроблені позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка 2 1).
 Затяти карб див. затинати.
Ставити (класти і т. ін.) кому на карб що — звинувачувати кого-небудь у чомусь. Все, що траплялося в місті, клалося нам на карб (Юрій Яновський, II, 1958, 251); Можна б і не ставити авторові на карб ті чи інші стилістичні невправності, коли знаходиш у його першій збірці свіжі думки, яскраві образи (Вітчизна, 9, 1963, 219).

3. перен. Слід, спогад минулого, пережитого. Сам маючи чисте серце, де жодна дівчина чи жінка не залишила глибокого карбу, він і Марту вважав такою ж (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 131).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 102.

Коментарі (0)