КА́РЕЛИ, ів, мн. (одн. карел, а, чол.; карелка, и, жін.). Народ, що становить основне населення Карельської АРСР. На півночі й північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Історія СРСР, I, 1957, 23); За Югом, за молодшим сином, особливо сильною була туга старої карелки (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 6).