в означеннях
Тлумачення, значення слова «карк»:

КАРК, а, чол.

1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. Він [пес] зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 321); Самець-вепр настовбурчив щетину на карку (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 152); З даху упав [Ельпенор]; ударившись карком, Весь він хребет поламав, і душа відійшла до Аїда (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187).

2. Те саме, що шия 1. В одну мить схопився [Іван] на ноги й почав одягатися. Голова так йому важила на в'язах, що трохи не покотилася з карку [карка] на землю (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 53); Андрієві захотілося схопити його за карк і жбурнути з високого ґанку (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 21).
Відчути (пізнати) на власному карку — пізнати на власному досвіді. Він пізнав [фашизм] уже в дії і дорогою ціною на власному карку (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 28); Ламати (зламати, скрутити і т. ін.) [собі] карк: а) гинути. — Що ти не надіявся, то ще не рація, щоб я кидався, карк ламав, аби рятувати інших (Іван Франко, III, 1950, 15); б) (на чому) зазнавати поразки, не справлятися з чим-небудь. [Омелян:] Але на таких річах він може карк скрутити (Іван Франко, IX, 1952, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 106.

Коментарі (1)