в означеннях
Тлумачення, значення слова «карлик»:

КА́РЛИК, а, чол.

1. Неприродно мала на зріст людина; ліліпут, недоросток, куцак, куцан. Там карлики грають у сурми, Там бубни й сопілки бринять (Леся Українка, IV, 1954, 122); При недорозвиненні гіпофіза ріст дитини може припинитися, і тоді вона залишається карликом (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 122);  * У порівняннях. Стоїмо, мов карлики. Над нами Стіни рвуться вгору, до хмарин (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 11);
//  Про дуже низький, дуже малий предмет. Підгорілий ячмінь ледве піднімався на півметра від землі. Вусаті карлики, похнюпившись, дивилися вниз (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 143).

2. з означ., перен. Про дуже незначну з певного погляду, нікчемну людину. Духовні карлики.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 107.

Коментарі (0)